Опис:

Прометей приніс людям відкритий вогонь. Раніше вогонь отримували механічним способом — через тертя або удар. Перші засоби для одержання вогню на хімічних реакціях з'явилися в кінці XVIII сторіччя. Перші сірники з'явились в 30-х роках XIX ст. в Англії. У коробці сірників рівно 100 штук. Це вистачить для розпалювання 100 вогнищ на природі або 100 конфорок для приготування їжі. Процес займання сучасних сірників такий: у процесі тертя сірникової голівки об намазку на коробці відбувається екзотермічна реакція між червоним фосфором (у намазці) і бертолетовою сіллю (в голівці сірника). Від тепла цієї реакції відбувається займання сірникової голівки. Окислювачем у складі сірникової голівки є поки виключно KClO3 — речовина, що дуже легко віддає свій кисень. Запалом служить сірка і тваринний (кістковий) клей. Вибір запалу обґрунтований як хімічно, так і технологічно: суміш KClO3 + S має порівняно низьку температуру спалаху (220°С) і забезпечує легкість займання суміші; тваринний клей вводиться у вигляді водного розчину (під час сушіння вода випаровується), створює необхідну консистенцію маси й оберігає при зберіганні голівки сірників від вологи. Проте зазвичай запалювальні сірникові суміші містять 6-8 компонентів, оскільки в них входять ще каталізатори, що прискорюють розкладання бертолетової солі (MnO2, К2Cr2О7), наповнювачі (залізний сурик Fe3O4, цинкові білила ZnO та ін.), речовини, що підвищують чутливість сірникової голівки до тертя (мелене скло), а також органічні барвники.

Умови зберігання:

Зберігати подалі від дітей. В сухому, темному, та добре провітреному місці.